Хіба вистачить мені
Кольорів райдуги
Щоб показати Творіння Твоє?

Хіба вистачить мені
Різних фарб,
Щоб зобразити Творіння Твоє?
 

Краї, чарівні краї
Сади, вічнозелені сади.
Вулиці, золоті вулиці.
Місто святе, живе процвітає.
Горя, біди, ніколи не знає.

Тварини, мирні тварини.
Квіти, живі квіти.
Святі, люди святі.
Сонячні, сонячні дні.
Там льоду і снігу не буває.
 

Я смогу свободно дышать,
Тогда свобода откроется мне.
Войти хочу в Царские врата.
Прочь уйди от меня тьма.

Всё это будет когда-то,
Но, верю я, что для меня
И для тебя открыты Небеса,
И жива наша мечта.
 

На цій землі хто я?
Всього лиш маленька порошинка.
Людина – це жива душа,
Ось це моє таке ім’я.

Вінець Творця,
Створений від Отця,
Для того, щоб прославляти
Ім’я Великого і Чудного Бога.
 

В вечной борьбе
Между небом и землею,
Между злом и добром,
Я выхожу в путь, как солдат вселенной.

Солдат вселенной,
Воин света,
Последователь Творца,
Мне нужно идти по пути
Сражаюсь с силами тьмы.