Я не можу просто жити,
Творця не прославляти,
Навколо себе природу бачити
І за життя своє не подякувати.

Я не можу не співати,
В піснях не вихваляти.
Радість від душі не нести.
Я не можу про Творця не писати.

За рослинами я часто спостерігаю,
Як вони живуть, як вони цвітуть,
Як вони росу п’ють, як цвітуть,
Як вони аромат дають, та гарно виглядають.

Чудові творіння Творця,
Квіти, сади, дерева і трава.
Різноманітна багатокольорова краса.
Все свідчить про могутність Бога.

Когда же уйдет суета?
Когда же наполнится пустота?
Когда же будет красота?
Когда же станет чистота?

Когда же наступит вечная весна?
Когда же закончится духовная война?
Когда же успокоится уставшая душа?
Когда же уйдёт последняя слеза?

Земная человеческая поэзия,
Летит только до одного потолка.
А поэзия небесная летит в Облака.

Поэзия Небесная прославляет Творца,
Поэзия Небесная величает Отца.
Поэзия Небесная ведёт в Небеса.
Поэзия Небесная говорит от души слова.

День  знову настає,
Життя наше триває.
Що буде далі з нами ніхто не знає.
Всі кудись спішать, а час минає.

Нічого вічного тут на землі не має,
Наше буття швидко спливає.
Людина з часом старіє,
Про вічність часто забуває.