Захожу я в спокійні міста,
І говорю з вірою такі слова:
«Дай Господь спокій,
Втомленій душі».

Без Твоїх крил,
Я не зможу в Небо злетіти.
Без Твоїх сил
Я не зможу зло перемогти.
 

Я пишу Тебе слова,
На лепестках листов,
А Ты прими их от меня
И размести их в Небесах.

Я пишу Тебе стихи,
На лепестках роз,
А Ты услышь их,
Слепи их в красивый букет.
 

День настає,
Змінюється картина життя.
Наче все добре,
Але в моїй душі постійно
Йде духовна боротьба,
Тіло гріховне хоче зла.

Думки, як птахи,
Прилітають і відлітають.
Спокою, в серці, не дають.
Добрі думки мені допомагають,
А злі думки мене хочуть погубить
І на неправильні кроки поставить.
 

Коли прийде весна?
Зараз так земля
Потребує тепла.

Все живе, все цвіте,
Все росте, все живе.
Весна піднімає
Настрій людині.
 

Кожен йде різними дорогами,
Але в кінці життя дорога одна, яка
Доведе кожного до вічного буття.

Дорога віруючого
Доведе в святі Небеса.
Там він зустріне свого Отця,
Спасителя і Господа своєї душі.