Хоч не був я на Небі ні разу,
Але сниться мені дуже часто
Райські сади, будинки золоті
Неначе я там був колись.

І в снах часто я там буваю,
Там чути чудову мелодію раю,
Квіти живі там кружляють,
Краї невидимої для нас красоти.
 

Отправляется светлый поезд,
У вечные Небесные края.
Внимательно посмотри на него,
Он не похож ни на кого.

Он только избранных с собой возьмёт,
Но всех людей к себе зовёт.
Званых много — целый мир,
Детей, молодых и старых людей.
 

Краї, чарівні краї
Сади, вічнозелені сади.
Вулиці, золоті вулиці.
Місто святе, живе процвітає.
Горя, біди, ніколи не знає.

Тварини, мирні тварини.
Квіти, живі квіти.
Святі, люди святі.
Сонячні, сонячні дні.
Там льоду і снігу не буває.
 

Я смогу свободно дышать,
Тогда свобода откроется мне.
Войти хочу в Царские врата.
Прочь уйди от меня тьма.

Всё это будет когда-то,
Но, верю я, что для меня
И для тебя открыты Небеса,
И жива наша мечта.
 

Там нас покинут
Усталость и грусть.
Играет музыка, пусть.

Там нас оставит
Тьма и грех.
Восходит всегда свет.