Так сумно буває тоді,
Коли є одинока душа.
Не вистачає тільки Тебе.

Приходи до мене,
Моя спасіння-зоря.
Освіти мене.
 

Я пишу Тебе слова,
На лепестках листов,
А Ты прими их от меня
И размести их в Небесах.

Я пишу Тебе стихи,
На лепестках роз,
А Ты услышь их,
Слепи их в красивый букет.
 

Свет Неба,
Так нужен нам.
Без него мы
Не увидим куда
Нам нужно идти.

Ходим каждый день
Своим жизненным путём.
И ходя в темноте суеты
Хоть раз, но можно сбиться с пути.
 

Первый дом,
Для меня очень старый он.
Прошли мои года,
Да, я в нём проживал.

Проходило детство,
Потом моя юность,
Всё моё прошлое
Остается в нём.
В первом доме моём.
 

Як добре знати ціль свого життя,
Не жити просто так, як трава.
І даремно свій час марнувати,
Їсти, пити, відпочивати і ходити.

Кожен має щось на землі зробити.
Люди ходять кожен день по землі,
Потрібно залишити після себе добрі сліди
Після життя, після смерті.
І продовжити свій шлях у вічне буття.