Не багато я прожив,
Задумався я одного разу над цим,
Вчився в школі, потім в не одному ліцеї,
А потім в університет поступив.

Вчився сам, екзамени, заліки здавав,
Повторював уроки, конспекти, лекції вчив.
Контрольні, курсові, дипломні писав.
Хто ж це мені весь час тоді помагав?

Хто мене за руку водив,
Хоча я ходив на навчання сам.
І дорогу до ліцею, університету я знав.
Але хтось мене весь час цей оберігав?

На навчання благословляв,
І ще стипендію мені давав.
Я батькам тоді допомагав.
Не вже це все зробив я сам?

Чи це мудрість велика,
Чи це великий труд,
Дійсно навчання,
Це поле, на якому потрібно трудитись.

Бо без праці не побачиш результат,
Стараєшся, вчишся,
Читаєш, вивчаєш,
Щоб пригодилися знання ці
В майбутньому тобі.

Хто це мені тоді допомагав?
Хто мені життя дарував?
Хто мені батьків, сестру дав?

Одна відповідь,
Тільки одна:
Господь Бог.
Мені допомагав,
Мені життя дарував,
Мене благословляв
І за руку мене веде!

20-21.08.2014 г Автор Сотник Еміль