Неспокійно на душі
Коли ж прийде
День звільнення і спасіння.
Постійна боротьба триває.

Сонце сходить і заходить,
А життя людини коротке.
Так швидко проходить,
Зів’яне, як польова квітка.

Когда настанет он,
Самый лучший день.
Когда настанет он
Вечный, яркий день.

Когда солнце за закат
Никогда не зайдёт
И тьма наступать не будет
На светлые дни.

Де ти шукав свій скарб,
Чи ти пташкою колись літав?
Чи ти був колись серед білих хмар?
Чи ти бачив вічну живу квітку?

Де ти свій дім шукав?
Чи ти чоловік в космос літав?
Чи ти про Творця знав?
Чи ти колись біблію читав?

Шукав свій край,
Шукав свій дім?
Ні, ти просто мандрівник,
Не там ти дім свій шукав.

Людино, земля ця твій дім,
Але він залишиться після тебе.
Мине, все швидко мине
І після тебе інші прийдуть.

Хоч не був я на Небі ні разу,
Але сниться мені дуже часто
Райські сади, будинки золоті
Неначе я там був колись.

І в снах часто я там буваю,
Там чути чудову мелодію раю,
Квіти живі там кружляють,
Краї невидимої для нас красоти.