В давні часи,
Людина гордою була,
Сказала: «Поставлю вежу до неба,
Прославлюся я, все можу сама».
Вавилонська вежа,
Висотою до самого неба
Не була добудована,
Люди як миші, розбіглись,
Хто куди, бо не розуміли мови.
Вавилонська вежа,
Висотою до самого неба
Не була добудована,
Люди як миші, розбіглись,
Хто куди, бо не розуміли мови.
Так Творець землі,
Зупинив гордий людський задум,
Перемішав їхні мови,
Не допустив земної слави людини.
А, що тепер, людина,
Без Творця сама створює?
Сама руйнує, сама живе,
Сама нищить, сама існує.
І наука нажаль,
Відходить від Бога,
«Я сам собі володар,
Я сильна розумна людина!»
Кричить горда людина.
Та безсильна вона,
Проти невідомих хвороб,
За гроші не купиш здоров’я,
За гроші не буде душа викуплена.
Автор Сотник Еміль
|