Мені так сумно,
І так жаль що,
Зникли сонячні дні.
Морози сильні,
Зима є надворі.

І так хочеться мені,
Бути завжди в теплі.
Місяць січень нині,
Кольори у зими білі.

Хіба є той край,
Де зими не має?
Хіба є той край,
Де мороз влади не має?

Так, я вірю і знаю,
Що є той край,
Де зими ніколи немає,
Де сонце завжди сяє.

Там люд святий проживає,
Ні спеки, ні холоду не знає.
Природа живе, процвітає
І ніколи не вмирає.

Зникли сонячні дні,
І так важко на душі,
Я бачу, як природа завмирає,
Старість до людей прибуває.

Так із нашою душею буває,
Коли в серці світла й тепла не має.
Там зима холодна панує,
Падає сніг, мороз лютує.

Дуже дивна однотонна картина,
Але коли надія оживає,
Віра пташкою крила піднімає
То все біле й сіре тане.

Весна в душі настає,
І знову ж таки думка прилітає,
Що є Край Небесний,
Де весна та літо завжди буває.

Зникли сонячні дні,
Але в душі моїй вони живі.
І вірю я що колись,
Вони будуть зі мною завжди
Сонячні, вічні дні.

Будуть вони сонячні дні…

січень 2016 р   Автор Сотник Еміль